Українські безпілотні літальні апарати втретє поспіль завдали ударів по стратегічних об’єктах у Москві, штовхаючи Кремль до надзвичайних заходів безпеки перед приїздом президента Китаю Сі Цзіньпіна. У ніч на 6 травня підрозділи протиповітряної оборони Росії збили щонайменше 14 ударних дронів Shahed, спрямованих на аеропорти Домодєдово, Шереметьєво та Внуково. Попри офіційні заперечення, експерти вказують на дедалі активніше застосування таких систем як частини нової тактики Збройних сил України, здатної порушити тилову безпеку супротивника.
У результаті атак авіакомпанії були змушені скасовувати або відкладати десятки рейсів, а диспетчерські центри працювали у надзвичайному режимі. Пасажири подорожували з тривалими затримками, а наземні служби аеропортів повідомляли про необхідність переміщення літаків у безпечні зони далеко від вогневої загрози. Найбільші затримки мали місце у нічний період, коли доцільніше запускати координацію ударів безпілотниками, а мешканці околиць Москви чули сирени повітряної тривоги.
Візит Сі Цзіньпіна до Москви 7–9 травня Кремль подає як потужний жест підтримки «незламного союзу» між Росією та Китаєм: Пекін залишається головним покупцем російської нафти та газу, що допомагає Москві обминаючи західні санкції. Під час переговорів із Володимиром Путіним очікують підписання ключових угод, серед яких добудова газогону «Сила Сибіру‑2», розширення двосторонньої торгівлі та розвиток спільних промислових проєктів. Присутність на параді десятків іноземних лідерів слугує кремлівським піаром для демонстрації нібито непохитної позиції РФ.
У той самий час Міністерство закордонних справ України закликало всі держави утриматися від участі у військовому параді на Красній площі 9 травня. Офіційний Київ наголошує, що залучення іноземних військових контингентів суперечить заявленому ними нейтралітету у війні проти України та порушує принципи міжнародного права. Цей заклик пролунали особливо гостро на тлі дипломатичного тиску й гучних заяв про багатополярний світовий устрій.
Аналіз тактики ЗСУ свідчить, що регулярні операції безпілотників мають не лише психологічний ефект, але й конкретні стратегічні наслідки: вони демонструють вразливість тилових об’єктів, примушують Росію перенаправляти ресурси на їхній захист та порушують звичний режим роботи критичних інфраструктур. Використання порівняно недорогих іранських дронів Shahed робить такі вильоти економічно виправданими, адже один ударний апарат може завдати значно більших збитків, ніж коштує його виробництво.
На міжнародній арені такі атаки послаблюють позиції Москви у переговорах із США. Спецпредставник Трампа з нацбезпеки Кіт Келлог заявив про намір Вашингтона підірвати економічні зв’язки Росії з іншими країнами, зокрема Китаєм. Проте Сі Цзіньпіна не зупинив навіть тривалий тарифний конфлікт із Вашингтоном: у колонці для російських ЗМІ він закликав зберегти післявоєнний міжнародний порядок і протистояти «односторонній політиці США».
Хоча Кремль активно піарить «необмежене партнерство» з Китаєм, аналітики вказують на небезпечну залежність РФ від китайських інвестицій. Добудова «Сили Сибіру‑2» зміцнить позиції Пекіна у переговорах із Москвою, одночасно відкривши нові можливості для енергетичного тиску на Європу. Україна тим часом посилює охорону ключових об’єктів та готується до будь‑яких можливих відповідей росіян.
Попри дипломатичні заяви, офіційні особи України продовжують наголошувати на мирному врегулюванні конфлікту та закликають світову спільноту до послідовної підтримки санкцій проти агресора. Москва ж крок за кроком демонструє солідарність із Китаєм, спираючись на спільну риторику багатополярності. Водночас операції українських дронів підтверджують, що сила полягає не лише в дипломатії, а й у здатності завдавати точних ударів.
Отже, навіть яскравий піар Кремля з візитом Сі Цзіньпіна не здатен приховати головного виклику: українські безпілотники щодня підривають відчуття безпеки в Москві, підштовхуючи світ до нової дискусії про післявоєнний лад і реальний баланс сил. У цій грі геополітичних протистоянь саме практичний тиск на критичну інфраструктуру стає ключовим інструментом впливу на хід війни.
