У Німеччині розгорнулася нова дискусія щодо майбутнього українських біженців у Європейському Союзі. Голова Комітету з європейських справ Бундестагу та представник партії «Зелені» Антон Гофрайтер виступив проти намірів Європейської комісії змінити правила надання тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку.
Політик переконаний, що право людини відмовитися від військової служби через власні переконання має залишатися одним із фундаментальних принципів демократичної Європи. За його словами, жодна людина не повинна бути змушена брати до рук зброю, якщо це суперечить її совісті та моральним переконанням.
«Я відстоюю право на відмову від військової служби за переконаннями», – наголосив Гофрайтер, коментуючи дискусію навколо нових правил для українців у ЄС.
Його заява пролунала на тлі підготовки Європейською комісією змін до механізму тимчасового захисту для громадян України. Згідно з попередніми планами Брюсселя, українські чоловіки призовного віку, які прибуватимуть до країн Євросоюзу після ухвалення нового рішення, більше не зможуть автоматично отримувати статус тимчасового захисту. Натомість їм доведеться проходити стандартну процедуру подання заяви на отримання притулку.
Фактично це означає зміну підходу, який діяв від початку повномасштабної війни. У березні 2022 року Європейський Союз уперше активував Директиву про тимчасовий захист, що дозволило мільйонам українців швидко отримати право на проживання, роботу, освіту та соціальну підтримку без тривалих бюрократичних процедур.
Спочатку цей механізм розглядався як короткостроковий надзвичайний захід. Проте війна затягнулася, а кількість українців, які знайшли прихисток у країнах ЄС, продовжує залишатися значною. Саме тому дія директиви вже кілька разів продовжувалася. Наразі вона чинна до 4 березня 2027 року.
26 червня Європейська комісія запропонувала продовжити дію тимчасового захисту ще на один рік – до 4 березня 2028 року. Однак одночасно було озвучено виняток, який стосується саме українських чоловіків, що залишають країну, аби уникнути військової служби.
Ця ініціатива одразу викликала жваві дискусії в політичних колах Європи. Частина політиків вважає, що ЄС повинен підтримувати Україну не лише фінансово та військово, а й не створювати умов, які могли б сприяти ухиленню від мобілізації. Інші ж наголошують, що права людини та свобода совісті є базовими європейськими цінностями, від яких не можна відмовлятися навіть у найскладніші часи.
Заява Антона Гофрайтера стала одним із найгучніших сигналів про те, що всередині Євросоюзу немає єдиної позиції щодо цього питання. Його слова фактично свідчать про наявність серйозних розбіжностей між прихильниками жорсткішого підходу до українських чоловіків призовного віку та тими, хто виступає за збереження гуманітарних принципів.
Остаточне рішення щодо подальшого статусу українських біженців у країнах ЄС планують ухвалити вже у липні 2026 року. Якщо державам-членам не вдасться досягти компромісу, питання можуть перенести на вересень.
Від цього рішення залежатиме доля сотень тисяч українців, які нині проживають у Європі або можуть шукати там прихисток у майбутньому. Дискусія навколо права на відмову від військової служби вже вийшла далеко за межі юридичних формулювань і перетворилася на серйозне випробування для європейських цінностей, принципів демократії та прав людини в умовах найбільшої війни на континенті за останні десятиліття.