У ніч перед церемонією вручення музичної премії Billboard Music Awards у Лас-Вегасі в травні Мадонна сиділа на арені в готелі MGM Grand і дивилася на свого двійника. Двійник, який стояв на сцені за кілька метрів від неї, був молодший і виглядав як азіатка, але носив схожу мереживну міні-сукню і перуку з нинішньою зачіскою Мадонни - гофрованими білявими хвилями, як у кінозірки 30-х років. "Перуку завжди одягає друга людина - вона хоче її бачити", - сказала сценограф, додавши, що коли вона приймає рішення, то воно є остаточним. "Мадонна хоче 10 варіантів, але коли вона каже, що це той самий, то це той самий".
Мадонна спостерігала за Мадонною, щоб переконатися, що Мадонна робить все ідеально. На сценічному майданчику на фанковій міській вулиці з ліхтарними стовпами та кахляним баром, дублерка потрапила в ціль і піднесла кулак до рота, як фальшивий мікрофон для виконання "Medellín", модної пісні з латинськими інтонаціями, яку співатиме Мадонна. Мадонна дивилася на телевізор і оцінювала частину шоу з доповненою реальністю, в якій чотири додаткові віртуальні Мадонни, одна з яких грала на акордеоні, а інша була вбрана як наречена, матеріалізувалися в телевізійному виступі нагородження з повітря. Поруч хлопці, схиливши голови, напружено перемовлялися між собою загадковими фразами на кшталт "Де цифровий ключ?" і "Мені потрібен альфа-канал".
Мадонна розглядає свою фотографію Стівена Мейзела 1991 року JR
Всі фальшиві Мадонни пробігли через пісню кілька разів, перш ніж Мадонна з ентузіазмом вискочила на сцену. Секс-бомба у свої 60 років була трохи менше, ніж біонічна, і носила пов'язку, інкрустовану кристалами Сваровскі, над лівим оком ("Це мода, люба", - пояснив один із глядачів, коли я запитав, чому вона вирішила її вдягнути). Згодом Мадонна замислилася над тим, що щось не так, і наступного разу зіпсувала ту частину, де вона стояла на столі і крутила ногами в русі, який називається "метелик", одночасно крутячи головою в різні боки. Але вже на третьому прогоні вона була в екстазі. "Так приємно бачити, як вона посміхається, - сказала Меган Лоусон, хореограф, з-під чорного капелюха-болеро, - і щоб це була справжня посмішка".
AR-частина виступу Мадонни була подвигом, розробленим деякими людьми, які працювали над цьогорічним Суперкубком, і наступного вечора на церемонії нагородження вона сміливо танцювала, незважаючи на пов'язку на оці, яка мала бути складною, периферійним зором кажучи. Але вона не включала феєрверки, маршируючий оркестр і літаючих танцюристів, як Тейлор Свіфт; вона не роздавала спеціальні браслети кожному в залі, а потім активувала їх, щоб вони випромінювали тисячу точок світла, як Джонас Бразерс; вона не була в купальнику і не каталася по підлозі, імітуючи лесбійські поцілунки, як Хелсі, хоча причина, з якої Хелсі це зробила, багато в чому пов'язана з тим, що Мадонна зробила це першою. Коли люди в залі втрачали розум тієї ночі, вони втрачали його майже виключно для k-pop гурту BTS, чиї плавні хіп-хоп рухи породили мільйон мемів. Під час виступу Мадонни вони піднялися на ноги і дістали свої телефони, щоб згадати "час, коли вони побачили Мадонну", але, здається, найголосніше кричали, коли співачка кружляла метеликом, що було трохи страшно, і це їм сподобалося.
Світ поп-музики навколо Мадонни за останні кілька років розширився настільки шокуюче дивним чином, що її точно виконане виконання здавалося занадто делікатним ("Medellín" - занадто повільний темп для пісні Мадонни; на мексиканському курорті "все включено", який я відвідала під час весняних канікул, вчителька аеробіки біля басейну грала цю пісню для розминки). Підлітки завжди домінували в поп-музиці, але тепер, коли більшість нової музики в Сполучених Штатах викладено в стрімінг, кількість прослуховувань пісні однією людиною важить набагато більше, ніж кількість людей, які слухають пісню - і діти просто мають більше часу на стрімінг, ніж дорослі. Коли я перевірив хіт-паради після шоу, репери, народжені після виборів президента Білла Клінтона, були на перших позиціях (Lil Nas X, Lil Skies, Lil Baby, Lil Uzi Vert). Музикантам старшого віку доводилося догоджати підлітковій аудиторії або навіть молодшій; новий сингл Свіфт "ME!" звучав як версія синглу Тейлор Свіфт у стилі Kidz Bop і насправді містив її вигук під час мосту: "Spelling is fun!" (Правопис - це весело).
За лаштунками Мадонна позувала для відвертого фото з BTS; пізніше люди залишали коментарі на кшталт "ЛЕГЕНДИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ З ЛЕГЕНДАМИ" під фото у Twitter. Дізнавшись, що справді є люди, які вірять у те, що k-pop-гурт 20-річної давнини дорівнює за легендарним статусом Мадонні, не лише найпопулярнішій жінці-музиканту та найкасовішій жінці-гастролерці в історії, а й артистці, яка назавжди змінила правила гри в поп-культурі, я, використовуючи фразу часів її розквіту, зашарівся від здивування. Серед моїх ровесників середнього віку - переважно жінок і чоловіків-геїв - вона все ще була об'єктом захоплення. Моїм друзям з модного бізнесу, які брали з неї приклад, подобалися її нові капелюхи, але не її прикраси та пов'язка на оці. Мої старі друзі-панки, в тому числі колишня домінатрікс, яка тепер володіла рестораном, казали: "Мадонна - крута! Я хочу знати, що вона думає про менопаузу. Нам потрібно, щоб вона повернулася в Нью-Йорк". І всі хотіли посперечатися про те, що вона претендує на місце на бенкеті сучасної поп-музики після свого 60-річчя - чи справді це було так важливо, якщо Боб Ділан і "Роллінг Стоунз" грали на стадіонах після її віку, Девід Бірн регулярно виступав по всій Америці, а Брюс Спрінгстін все ще керував компанією "Брюс Інкорпорейтед"? Чи це був надлюдський подвиг, особливо на тлі двох її найближчих сучасників, Майкла Джексона та Прінса, які вибухнули разом з нею на злеті відеокультури на початку 1980-х і померли рано і безславно?
Мадонна з її фотографією 1986 року, зробленою Гербом Ріттсом JR
Гнітило те, що молоде покоління, схоже, не розуміє, як Мадонна використовувала свою залізну волю, щоб викувати особливий тип автобіографічної, наділеної надможливостями, гіперсексуальної жінки-поп-зірки, яка стала домінуючою моделлю жіночності для всієї нації. Без Мадонни у нас не було б Брітні Спірс, Леді Гаги і, можливо, навіть Джанель Моне. Двійники, з якими вона грала під час кожного свого перевтілення - не лише релігійна Мадонна, але й незаймана, хлопчик-іграшка, матеріальна дівчина, домінатрікс, королева танців, мама, мама-йога, прийомна мама, а тепер ще й старезна жінка, яка претендує на місце серед артистів на два покоління молодших, - були розважальними репрезентаціями конвенційної жіночності. Вони заломлювали і відображали майбутнє, про яке більшість з нас не знали, поки вона нам його не показала.
Лише за тиждень до церемонії вручення премії Billboard Awards я пішла до будинку Мадонни розміром з посольство на безшумній вулиці в центрі Лондона, щоб провести там день. Засмаглий грузинський фасад, позбавлений орнаменту, не видавав жодних таємниць. Того дня у фойє, розмірковуючи про її відому нетерплячість до дурнів (її колишній публіцист якось пояснив: "Вона чує страх, як собака"), я запитав жінку, яка відчинила двері: "Мені зняти піджак, чи так і носити?".
Потім по сусідніх сходах спустилася якась фігура. Я побачив спочатку оголені шкіряні підбори, її ноги, перетворені на м'ясисту зброю, а потім і всю постать, яка простягала руку, щоб потиснути мою. Незважаючи на невблаганні знімки папараці, які знімали роботу над її обличчям, зблизька вона була шокуюче красивою. Її обличчя мало форму серця, з широко розставленими блакитними очима і підборіддям, яке все ще випиналося, як у Елвіса. Сукня від Marni з відкритими плечима та довгою спідницею підкреслювала її шкіру кольору слонової кістки; вона була схожа на одну з тих порцелянових статуеток сільської пані в суботньому вбранні, які люди звикли тримати в скляних шафах. Вона була далека від дотепної, губошкірої, густобрової дівчини 1980-х років, яка не голила пахви, але це було ефектно: Це свідчило про те, що вона все ще залишається Медж, британською леді маєтку - за винятком того, що, схрестивши ноги, вона мала під спідницею старі панк-рокерські чорні панчохи в сіточку.
Вона привітала мене широкою, оскаленою посмішкою, яка здавалася щирою - ми вже зустрічалися одного разу, близько п'яти років тому в залі засідань її звукозаписної компанії, яка, як мені тоді здавалося, мала найприємніше освітлення в конференц-залі на планеті Земля. Тоді вона оголосила, що якщо я поставлю дурне запитання, то мушу випити текіли, а якщо розумне, то вип'є вона. У якийсь момент мені стало цікаво, чи не планує вона знову закохатися і вийти заміж. "Зачекай, яке відношення романтика має до одруження?" - сказала вона. "Дурне питання! Забий". Лише згодом я зрозумів, що вона відволіклася й уникнула запитання.
Тепер вона сіла на жорстку лавку, яка на кілька дюймів вивищувала її над моїм шкіряним кріслом з низькою спинкою. Цього разу в кімнаті було тьмяно. Вона мала режисерське розуміння нюансів освітлення. Напередодні ввечері вона була на фотосесії до 3-ї години ночі, а розслаблення зайняло ще дві години. Вона страждала на безсоння протягом десятиліть. Допізна вона читала книжки на кшталт "Серце - самотній мисливець" Карсона Маккалерса чи "Рік магічного мислення" Джоан Дідіон; їй подобалося дізнаватися передісторії авторів і захоплюватися тими, хто був сильним духом.
Вона вживала алкоголь, але провела межу зі снодійним - "Це дуже слизька доріжка", - сказала вона мені, підтягуючи схрещену ногу до себе і масажуючи напружену литку. "Останні пару тижнів я знімала відео всю ніч, стоячи на морозі", - пояснила вона. Я скористався нагодою, щоб запитати, як вона почувається в ці дні. "Ви ж мій лікар", - сказала вона не надто жартівливим тоном. "Я просто почуваюся втомленою".
Тепер вона була матір'ю-одиначкою з шістьма дітьми. Її другого чоловіка, Гая Річі, не стало разом із 75 мільйонами доларів, які, за словами її прес-секретаря, були увічнені в її пісні "I Don't Give A" з рядками "адвокати, викусіть, у мене не було шлюбного контракту". Вилучення цієї суми, можливо, змусило вежу її статків здригнутися, але не впасти. Останні кілька років вона буває в Лондоні рідше, ніж у селі Сінтра на вершині пагорба в Португалії, де її 13-річний син Девід Банда відвідує провідну футбольну академію, а вона стала, мабуть, найвідомішою у світі футбольною мамою, яка подорожує світом. Вона розповіла мені, що ще не відійшла від виходу свого останнього альбому "Rebel Heart" у 2015 році, який був проданий менше, ніж інші її альбоми. Пісні просочилися в мережу на кілька місяців раніше, далекі від досконалості. "Немає слів, щоб описати, наскільки я була спустошена, - сказала вона. "Мені знадобився деякий час, щоб оговтатися, і я відчула такий неприємний присмак у роті, що не дуже хотіла займатися музикою". Вона додала: "Я відчувала себе зґвалтованою". Пояснювати, що жінки в наші дні намагаються не вживати це слово в метафоричному значенні, було неправильно.
З її фотографією 1983 року, зробленою Кейт Саймон JR
У Португалії, за її словами, їй було самотньо. Я запитав, чи не відчуває вона себе так через те, що живе в замку, і це здалося мені найбільш доречним описом придбаного нею особняка в стилі мавританського відродження площею 16 000 квадратних футів, але вона відстрілялася: "Давайте не будемо захоплюватися. Я не була в жодному замку". Вона сказала про Лісабон: "Це досить середньовічне місто, схоже на місце, де час ніби зупинився, і воно здається дуже закритим", додавши: "Там панує прохолодна атмосфера, але там, де я жила з дітьми, я відчувала себе дуже відрізаною від багато чого". Вона підсумувала свої дні: "Це була ФІФА і школа моїх дітей, і це все. Я б'юся з водопровідником". На мить вона майже засоромилася. "Я дуже хотіла завести друзів", - сказала вона.
Одного вечора вона прийшла до розваленого будинку одного француза на березі моря на імпровізаційну сесію, де грали переважно музиканти фаду. "Там була чарівна вібрація, яку можна було відчути, і раптом музиканти почали грати, - розповідає вона. Вони вставали з диванів, щоб заспівати, зі стільців, щоб взяти гітару. Слухаючи розмаїття музикантів, від бразильських самбістів і джазових квартетів до співака з Гвінеї-Бісау, який виступав у Мандинці, вона впала в транс.
Я слухав, як вона описувала, як ця сцена повернула її до її молодості, особливо до тієї, що виникла в Нью-Йорку в золотих ранніх 80-х у центрі Мангеттена. Студія 54 закінчилася, панк-рок прийшов і пішов, а ді-джеї на кшталт Afrika Bambaataa з'ясовували, як змішати диско, фундаментальні хіп-хоп альбоми та електро-гурти на кшталт Kraftwerk ще до того, як було винайдено технологію семплювання. Вона була італо-американкою, яку відрахували з Мічиганського університету, і при народженні отримала ім'я Мадонна; тепер вона перевтілилася в сексуальну, закохану вуличну безхатьку в доджентрифікаційному Алфавітному місті, виживаючи, прасуючи пальто в "Російській чайній" і позуючи оголеною для художніх класів.
Вночі Мадонна підсовувала касети зі своїми піснями ді-джеям у Danceteria та Fun House. На танцмайданчику вона змішувалася з бі-боями з Південного Бронксу та графіті-художниками-музикантами-художниками, такими як її новий хлопець Жан-Мішель Баскія (вона стверджувала, що коли вони розлучилися, він забрав подаровані їй картини і зафарбував полотна в чорний колір). Сінді Шерман виставлялася в галереях по всьому місту, стимулюючи інтерес до самостійного винахідництва своїми фотографіями. "Я відчувала, що вона робить якусь паралельну роботу з тим, що роблю я, - сказала Мадонна. "Я відчувала себе схожою на неї. Стаючи іншими людьми, але залишаючись собою з почуттям іронії, вона робила соціальні коментарі". Джим Джармуш блукав Мангеттеном зі своєю 16-міліметровою камерою і грав у групі без хвиль. The Beastie Boys придумували жартівливе поєднання рим хеві-металу та хіп-хопу і записували свою першу платівку. СНІД ще не набув значного поширення. Коли люди говорять про те, яким був Нью-Йорк раніше, то саме таким він і був.
Загальноприйнятою є думка, що Мадонна стала більш відомою, ніж усі інші, тому що вона до смерті хотіла стати відомою. Її вирізняла бездонна паща амбіцій. І протягом багатьох років її заяви - "Я хочу правити світом" - підтверджували цю теорію. Сьогодні вона сказала про це так: "Перш за все, я хотіла заробляти на життя. Я втомилася бути без гроша в кишені. Але, по-друге, все, чого я хотіла, - це щоб мою пісню грали по радіо. Це все, про що я молилася. Одну пісню". У Португалії вона відчула себе дівчиною без цього відчайдушного бажання, менш крихкою, ніж була раніше - грайливою, інтерактивною, відкритою до різноманітних впливів, якою вона була в минулому. "Коли я жила в Нижньому Іст-Сайді і не часто відвідувала концерти, я знала про Деббі Гаррі, Кріссі Хайнд, The Talking Heads і Девіда Боуї, але на мене не тиснули, щоб я була кимось певним, звучала певним чином, виглядала певним чином", - згадує вона. "Це дуже важливо, тому що це дозволило мені розвиватися як артистці і бути чистою, без жодних впливів. Те, що я намагаюся робити зараз, - це пам'ятати про ту дівчинку".
Не дозволяти минулому заважати майбутньому, можливо, так само важко для неї, як і для будь-кого, хто піднявся до високого рівня в професії. Я запитала, як вона ставиться до своїх старих хітів. "Якщо я їду в машині або заходжу в ресторан, я десь гуляю, і починає грати одна з моїх пісень, я просто кажу: "Фу", - сказала вона, - "напевно, тому, що я чула її вже п'ять мільярдів разів, і я хочу втекти від цього". Амбіції, безумовно, були частиною того, що змушувало її йти вперед, але, схоже, не тільки вони. Коли я запитала її, як довго вона думає займатися музикою і де, на її думку, вона опиниться, вона відповіла: "Прямо на Місяці".
Каталог Мадонни складається переважно з декларативних гімнів, міні-поп-арій та пісень про тугу, брехню чи душевну роз'єднаність. У своїх піснях про кохання вона оспівувала об'єкт своєї прихильності, часто описуючи його як ангела або небесну істоту; як для когось настільки непристойного і богохульного, освячені тропи, здавалося, завжди знаходили свій шлях у мелодіях. "Madame X", її новий, 14-й за рахунком альбом, темніший, ніж зазвичай, хоча в ньому також є вигадливі літні пісні про кохання. Вона експериментувала з такими музичними жанрами, як танець, фаду, реп і кабо-верде батук, і досліджувала свій гнів на світових лідерів, таких як Дональд Трамп, "які, здавалося, систематично відбирали всі наші особисті свободи", - сказала вона мені. Вона уявляла себе борцем за свободу, який подорожує світом, щоб поширювати Євангеліє любові та антидискримінації - бореться з жінконенависництвом, гомофобією, расизмом, зброєю, зростанням авторитаризму.
Перш за все, я хотів заробити на життя. Я втомився бути без гроша в кишені. Але, по-друге, все, чого я хотів - це щоб мою пісню заграли по радіо. Це все, про що я молився. Одну пісню.
Частина "Мадам Ікс" була записана в Лондоні, але вона не побудувала студію звукозапису вдома - "Жахлива ідея", - сказала вона мені, - "мій будинок буде весь час трястися", - хоча у неї є приміщення для монтажу відео та фільмів. "Це добре, тому що я можу заскочити на годину, а потім повернутися до своїх дітей або повернутися до свого іншого життя, і мені не потрібно сідати в машину і кудись їхати, - сказала вона. "Але також приємно сісти в машину, поїхати кудись і вийти з дому. Інакше я б ніколи не виходила з дому". У професійному житті невелика група асистентів, менеджерів і танцюристів оберталася навколо неї, як навколо місяця. Хоча вони любили називати її "М", розширюючи таким чином її володіння на одну з 26 літер алфавіту, це оточення, яке завжди є найчеснішим відображенням зірки, вразило мене дотепністю, розсудливістю і самовладанням. Це були професіонали, які навчилися не боятися її або маскувати це почуття.
Оточення допомагало їй досягати безмежних професійних цілей, а вона виступала фактичним культурним консиліумом, водячи їх на музейні виставки та рекомендуючи книжки для читання. Кілька разів я чула, як про неї казали: "Вона налаштована на іншу частоту". Мадонна вірила в те, що слідує своїй інтуїції. Я чула, як вона описувала зустріч зі своїми колегами як "змову Всесвіту, щоб звести нас разом". Гай Озері, її багаторічний харизматичний менеджер, сказав, що як тільки вона завершує художнє бачення, вона повністю рухається далі. "Кожного разу, коли ми закінчуємо проект, це чистий аркуш", - сказав він. "Я не знаю, що буде далі".
Щоб послухати альбом, я пройшов через кімнати з темними стінами, повні книжкових шаф і квіткових композицій розміром з кущ у божественних червоно-рожево-фіолетових тонах, і спустився сходами до її домашньої кімнати для перегляду. Все було досконалим. Телефонні дроти виглядали так, ніби їх намотував моряк. Срібний чайник сяяв так яскраво, що я побачила своє відображення. Маленька квадратна кімната для перегляду на тому ж поверсі, що й спортзал, була схожа на скриньку з коштовностями від Tiffany & Co, але темно-синього, а не блакитного кольору, як у малинового яйця. Кожна поверхня була оксамитовою. Сліди ніг вкривали килим, наче мазки пензля на полотні; я уявляла, як Мадонна кружляє, розтягується, танцює. У кутку стояли гирі.
Мистецтво було ще більш вражаючим. Свої перші великі гроші Мадонна витратила на картини. Вона колекціонувала Фріду Кало з 80-х, зачарована холодним поглядом художниці, а також геометричні оголені тіла в стилі ар-деко Тамари де Лемпіцької та роботи Френсіса Бекона і Сальвадора Далі. Поруч із кінозалом над туалетом висів відбиток рукописного тексту пісні "Imagine" Джона Леннона - навмисно кумедне місце - а в залах вишикувалися великі портрети, не лише Леннона і Боба Марлі, а й Альфреда Гічкока, який вдає, що душить себе краваткою.
Мадонна невисокого зросту, і картини були повішені низько, для її власної оцінки. Вона хотіла бути віч-на-віч. "Конфронтаційні - вони висять у конфронтаційній манері", - сказала вона мені. У кабінеті, коли ми розмовляли, вона вказала на фотопортрет східноафриканських воїнів, зроблений її другом під час їхньої подорожі до кенійської Рифтової долини. "Дівчата праворуч - це дівчата з намистом, і це щось на кшталт шлюбного ритуалу, і вони співають. Дівчата тримають палиці перед чоловіками, і вони повинні підстрибнути дуже високо, і поки вони стрибають, вони повинні розповісти історію". Вона продовжила: "Але ось що сумно. Коли хлопчикові виповнюється певний вік, він мусить залишити свою дівчину з бісеру, і йому обирають дружину". Вона дала мені ввібрати це в себе, а потім пустотливо посміхнулася. "Гадаю, є, мабуть, кілька людей, які не дотримуються правил".
Було неважко зробити ментальний стрибок від ставлення Мадонни до своєї колекції творів мистецтва музейної якості як до домашніх ікон до того, як ставилися до неї багато шанувальників, зокрема й я. У 1970-х роках, коли Мадонна переїхала на Мангеттен, моя мати, художниця, що займалася візерунками та декором, щомісяця возила мене в розмальованому графіті метро до першої в Америці некомерційної кооперативної жіночої художньої галереї A.I.R., яку вона допомогла заснувати в Сохо в 1972 році. Там вона та її колеги познайомили мене зі своїм баченням жіночності - деконструкцією деформуючого ефекту жіночності. Деякі з художниць були політичними, як Ненсі Сперо з її картинами бомб фалічної форми та сувоями архетипних жіночих героїв, і Ана Мендьєта, художниця перформансу, чий чоловік-скульптор Карл Андре був звинувачений у тому, що штовхнув її на смерть з їхньої квартири в Грінвіч-Віллідж (він був виправданий); сьогодні, в момент #MeToo, молоді жінки зробили з неї свою власну культову ікону.
Я вперше почула Мадонну, коли мені було 11 років. Вона була повною протилежністю тому, що я до цього часу знала про те, що таке бути жінкою. Вона була чуттєва і грайлива, і мені подобалося, як вона зав'язувала колготки у волоссі, щоб зробити бант на голові. Вона була Сінді Лопер із сексом, Дюран Дюран із нью-йоркською грубістю. І раптом усі стали схожими на неї - усі захотіли бути нею. Ми з друзями були незайманими і підспівували "Like a Virgin", не розуміючи, що означає це слово. На одному з концертів 1985 року в Медісон-сквер-гарден вона загорнулася в білу весільну фату і лягла на сцену, задихаючись, шепотіла в ручний мікрофон "так добре всередині", перш ніж зі стелі впали сотні повітряних кульок. Це було схоже на присутність на великому вибуху дівчачих поп-зірок. Дівчата не відчували того ж самого щодо Дженіс Джоплін - вони могли хотіти бути нею, навіть жадати її, але вони не кричали, як Елвіс.
Мадонна в 1982 році Peter Noble/Redferns/Getty Images
Мадонна, можливо, спочатку не хотіла, щоб маленькі дівчатка були її фанатами, але спочатку вона, здавалося, задовольняла демо, як і виконавці на церемонії Billboard Awards, хоча й викликала багато критики за те, що піснею "Papa Don't Preach" розбещує душі маленьких дівчаток або заохочує підліткову вагітність. Коли я розповіла Мадонні, що була на тому концерті, вона запитала, скільки мені тоді було років, і сказала: "Ого, ти ще молода". Настала пауза, і я запитав, що вона відчуває, коли чує, як люди згадують, як я - пишається чи залишається байдужою, бо чула те саме мільйон разів раніше. "Це залежить від контексту", - відповіла вона. "Мені приємно чути, що я була частиною початку твого пробудження як жінки. Це круто". Коли вона думала про це зараз, вона не вважала, що концерт був новаторським. "Я маю на увазі, що мій пупок показувався, - продовжує вона. "Якщо я озираюся назад, я зовсім не вважаю його скандальним концертом".
Це була її перша реакція, щоб зменшити свій вплив, але незабаром вона змінила свою думку. "Жінка, яка безстрашно виражає себе і каже: "Я закликаю всіх вас бути незалежними, висловлювати свою думку, вільно виражати свою сексуальність без сорому, не дозволяти чоловікам об'єктивувати вас, об'єктивувати себе" - я не знаю", - сказала вона. "Всі ці речі здавалися природним шляхом, яким ми повинні йти. І, як не дивно, багато феміністок критикували мене за це, і я не отримала жодної підтримки від цієї групи. Вони думали, що ти не можеш використовувати свою сексуальність, щоб посилити себе як жінку, що, на мою думку, є нісенітницею, тому що це частина того, ким я є, частина мене як жінки і людини, моя сексуальність. Це не єдине, це не єдина моя зброя, і це не єдине, про що я говорила".
Для людини, яка дала поштовх фемінізму третьої хвилі і роками виступала проти патріархату, Мадонна не завжди дотримувалася лінії феміністичної партії або солідаризувалася з жінками просто тому, що вони жінки. Мені було цікаво дізнатися її думки про голлівудський рух Time's Up - чи думала вона, що за її життя рух проти сексуального насильства стане мейнстрімом? "Ні, це було досить несподівано", - сказала вона. Miramax, компанія, якою Гарві Вайнштейн володів разом зі своїм братом, розповсюджувала "Правду чи виклик", документальний фільм Мадонни 1991 року, який тоді сприймався як вульгарний і огидний вуайєристичний, але передбачив появу реаліті-шоу (на камеру вона назвала свого хлопця, Воррена Бітті, "кицькою", а пізніше продемонструвала оральний секс на пляшці з-під "Евіан").
"Харві переходив межі та кордони і був неймовірно сексуально кокетливим і відвертим зі мною, коли ми працювали разом; він був одружений на той час, і я, звичайно, не була зацікавлена", - розповіла вона. Вона додала: "Я знала, що він робив те ж саме з багатьма іншими жінками, яких я знала в бізнесі. І ми всі думали: "Гарві може це робити, тому що у нього стільки влади, і він такий успішний, і його фільми йдуть так добре, і всі хочуть працювати з ним, тому ти повинна з цим змиритися". Ось так і було. Тож коли це сталося, я подумала: "Нарешті". Я не раділа з даху, бо я ніколи не радітиму чиїйсь смерті. Я не думаю, що це хороша карма в будь-якому випадку. Але добре, що хтось, хто зловживав своєю владою протягом багатьох років, був викритий і притягнутий до відповідальності".
Вона сказала, що це неправда, що вона коли-небудь запрошувала Дональда Трампа на побачення, як заявив журналу People в 1991 році якийсь "Джон Міллер", публіцист Трампа, який, як він присягається, не був ним: "Вона дзвонила і хотіла піти з ним на побачення, це я вам точно можу сказати". Вона пам'ятає, що розмовляла з ним по телефону у Флориді. "Я знімалася для кампанії Версаче зі Стівеном Мейзелом у його будинку в Палм-Біч, - розповіла вона. Він продовжував телефонувати, щоб поговорити з нею. "Він продовжував: "Привіт, у тебе все гаразд? Тобі зручно? Ліжка зручні? Все добре? Ти щаслива?"
Вона сказала, що у Трампа слабкий характер, але це не є несподіванкою для альфа-самця. "Вони надмірно компенсують те, наскільки невпевнено вони себе почувають - чоловік, який впевнений у собі, людина, яка впевнена в собі, не повинна весь час залякувати людей". А як щодо альфа-жінок, запитав я? "Так само", - відповіла вона. "Добре бути сильною, але знову ж таки, це завжди про те, звідки ця сила береться? Які твої наміри? В якому контексті ви використовуєте свою силу? Чи не зловживаєте ви своєю владою? Жінки також можуть зловживати своєю владою. А якщо до цього додається брак інтелекту, емоційного чи інтелектуального, брак життєвого досвіду, брак співчуття, то це справді погана суміш".
Велика, несподівана частина кар'єри Мадонни припала на час її плавного переходу від егоїстичного дівоцтва до самовідданого материнства, від сексуальної панки, що кипить ледь прихованою люттю, до богині землі. У середині 90-х вона була зіркою, яка, здавалося, закохувалася і займалася сексом так само, як більшість з нас п'є каву (вона якось пояснила: "Моя кицька - це храм пізнання", і мала коханців, серед яких були Тупак Шакур і Денніс Родман). Наприкінці 90-х вона була не лише відданою матір'ю, але й екстатичною матір'ю, яка сприймала народження своєї доньки Лурдес як вікно у трансцендентність. "Я відчуваю, що коли народилася моя дочка, я народилася знову", - сказала вона Опрі в 1998 році. Вона носила розпущене волосся, відмовилася від макіяжу, ходила на терапію, займалася аштанга-йогою, приєдналася до Центру каббали. "Промінь світла", електронний запис, який вона тоді виношувала, розійшовся накладом у 16 мільйонів копій.
Мадонна в 1990 році Frans Schellekens/Redferns/Getty Images
Не всі любили її пізніші фази, як, наприклад, її жорсткий танцювальний альбом "MDNA" 2012 року, який, мабуть, найкраще сприймався на пінній вечірці на Ібіці, але як мати середнього віку, яка любила час від часу струшувати тиждень у клубі, я залишалася на її боці. І в ці пісні вона теж вкладала глибокі емоції, незалежно від того, чи була вона закохана, чи гнівалася. Стосунки виявилися для неї важкими. "Я знайшла себе як дружина, в обох моїх шлюбах, такою, якою, як мені здається, є всі: Ти намагаєшся догодити іншій людині, а іноді розумієш, що не є тим, ким є насправді, - сказала вона мені. "Гадаю, це і є боротьба у шлюбі чи стосунках, особливо для жінки. Ми часто думаємо, що повинні применшувати наші досягнення або робити себе меншими, щоб не змушувати інших людей відчувати себе заляканими або меншовартісними".
З віком у неї з'явилися молоді коханці, іноді на 30 років молодші за неї. Зі своїми дітьми вона пережила радість і дике розчарування. Але вона мала двох біологічних дітей і всиновила чотирьох з Малаві, однієї з найбідніших країн Африки, на тлі шаленства ЗМІ; правила країни вимагали, щоб іноземні батьки прожили там рік, чого вона не зробила (Верховний суд країни прийняв рішення на її користь). Двоє її наймолодших дітей - 6-річні дівчатка, яких вона всиновила у 2017 році. Вона знала про подвійний ефект дітей, про те, як вони віддзеркалюють твої сильні сторони та недоліки. "Якби хтось сказав: "Гаразд, ти маєш відмовитися від чогось", я б відповіла: "Гаразд, я перестану працювати", - каже вона. "Але їм подобається, що я працюю. Вони люблять приходити до мене в гості і дивитися, як я працюю. Мої старші діти, мій син, він художник, і моя дочка - танцівниця і хореограф - я бачу, як моя робота вплинула на них, хоча вони, напевно, не хотіли б про це говорити. Мені це подобається. Я цим пишаюся".
Це була приємна розмова, момент зближення. Ми обидві були старшими матерями, відданими своїм маленьким дітям, і встигали робити все це, незважаючи на постійний безлад і брак часу (та ще й з допомогою найманих робітників). Вона сказала: "Я не змогла б вижити, якби не могла творити як художниця, але в глибині душі я завжди думаю: "Гаразд, а що зараз робить мій син? Що зараз робить моя донька? Я ще не говорив з Девідом. Я маю бути там заради них. Коли її шоу? Я маю переконатися, що у мене немає ніяких планів. У мене голова йде обертом". Більш професійні жінки обирали подібний шлях - рано сіяти овес, будувати кар'єру, народжувати дітей пізніше чи пізніше, ніж передбачено природою - але мати шістьох дітей у 60 років і, знаєте, бути Мадонною, довела цю тенденцію до крайнощів. Їй подобалося спілкуватися з іншими мамами, у яких були маленькі діти, наприклад, з її 30-річною подругою Розі О'Доннелл, у якої також є 6-річна дитина. "Вона набагато, набагато, набагато суворіша за мене, - каже О'Доннелл. "Вони можуть бути справжнім кошмаром, а її діти - чудові, чудові, прекрасні діти".
Мадонна була сповнена рішучості бути найкращою матір'ю, якою тільки могла бути, але оскільки вона була Мадонною, іноді вона могла бути жорсткою в цьому питанні. Вона серйозно поставилася до відповідальності - це було майже питанням зміни історичного запису, виконання обіцянки власної матері перед тим, як її викрали. Мати Мадонни, яку також звали Мадонна, померла від раку грудей, коли їй було 5 років, що пробудило в ній інстинкт виживання та безмежні амбіції. У своїх піснях вона знову і знову повертається до цієї втрати. Я помітила, що на обкладинці "Madame X" вона нагадує Фріду Кало, з вигнутими бровами і тонкою посмішкою, а назва була написана над її губами чорним почерком. Напис був схожий на шви і нагадав мені незмивний автобіографічний образ з кліпу Мадонни 1989 року: маленька дівчинка на похороні підходить до тіла матері, а потім розуміє, що в морзі їй зшили губи - моторошне остаточне замовкання.
У фільмі "Правда або дія" Мадонна лежала на могилі своєї матері і знепритомніла перед камерою; пізніше на неї напали за те, що вона експлуатувала смерть. Сьогодні вона розповіла про те, що їй належить картина Кало "Моє народження", яка висить нагорі. Кало народилася у матері, від якої відчувала себе відірваною, і на картині можна було побачити обличчя Кало, що виходило з родових шляхів, в той час як її мати накинула білу ковдру на власне обличчя, щоб не бути свідком народження дочки. Кало намалювала цю картину після того, як її мати також померла від раку грудей. "Я люблю її, - сказала мені Мадонна. "Мені подобається, наскільки вона чесна". Вона любила показувати її гостям. Це допомагало їй відштовхнути деяких з них.
Правда полягала в тому, що розмовляти з Мадонною в цій тьмяній кімнаті на інші теми, окрім її сім'ї, ставало дедалі важче. Останніми роками вона перейшла до царства напівбогів, що прагнуть творити добро, як Боно, і в поєднанні з постійною відданістю каббалістиці стала проповідницькою. Колись занепала католичка, чиє відео було засуджене Ватиканом, тепер стала релігійною. Я поважав її благодійну діяльність в Африці, мене цікавила її глибока стурбованість поширенням мізогінії, фундаменталізму та гомофобії, але вона втратила мене, коли знову і знову говорила про парадокси.
Вона процитувала одне з вчень Центру Каббали - "Там, де найбільше світла, там найбільше темряви" - і пояснила, що чим більше вона дізнавалася під час своїх гуманітарних подорожей, тим складнішим вона усвідомлювала світ. "Найсмішніше те, що чим більше ви знаєте, тим більше пристрасті ви відчуваєте до життя, і тим більше радості ви відчуваєте, і тим більше натхнення ви відчуваєте, але також і тим більше огиди ви відчуваєте до людства", - сказала вона, називаючи це частиною "парадоксу життя".
Мадонна в 2015 році Вінтера/Getty Images
Панцир слави часто приховує невпевненість у собі, тому я спробувала перевести розмову на тему її великого впливу, але вона була схожа на кактус із шипами, що захищають її від тих, хто підбирається надто близько, особливо від журналістів. Роками вона ставила кордони між собою та ЗМІ - їй довелося це зробити в доінтернетні часи, коли люди не мали можливості стежити за нею онлайн, тож вони просто чекали біля її будинку. "Це було схоже на життя в золотій в'язниці, - сказала О'Доннелл про Мадонну в 90-х роках. Куди б ми не пішли, скрізь були охоронці, і люди не соромилися говорити їй в обличчя, що вони думають про її чорне волосся, а вона зазвичай відповідала: "Пішов ти на хуй". Ніхто не може собі уявити, як це - мати стільки енергії, що йде на тебе весь час, коли ти знаходишся на людях". Вона додала: "Вона тримає себе на землі завдяки своїй благодійності та своїм дітям, і це єдиний спосіб залишатися притомною у світі слави".
Були часи, сказав Гай Осірі, коли Мадонна не хотіла, щоб газети і журнали, які писали про неї, з'являлися в її домі. Іноді вона дізнавалася, що стала учасницею скандалу, коли під'їжджала до свого під'їзду і бачила 30 папараці, які стояли на вулиці замість звичайних трьох. Озері вечеряв з нею, коли був молодим A&R на її лейблі на початку 90-х і відкрив для неї гурти Hole та Rage Against the Machine. "Хтось розповів мені щось про неї, і я пам'ятаю, як сказав: "Ей, я чув, що ти...", а вона відповіла: "Стоп, перш ніж ставити мені питання, подумай, хто тобі це сказав", - сказав він. "Якщо це людина, якій ти довіряєш або вважаєш її надійною, тоді запитай мене. Ти подумав про цю людину? Я кажу: "Так." Вона каже: "Ти хочеш поставити мені запитання? Я кажу: "Абсолютно ні". "
Тепер, в епоху соціальних медіа, просочується грецький приспів, який вона заблокувала, мовляв, вона занадто стара, виснажена, без ідей, вичерпала себе. "Не те, щоб я цим займалася, але в кінцевому підсумку це відбувається у вас перед очима, а коли це відбувається у вас перед очима, це відбувається у вашій голові", - сказала вона. "Це з'являється у вашій стрічці, а потім вас втягує в це, подобається вам це чи ні. Тож це виклик - бути вище цього, не піддаватися цьому, не розчаровуватися, не порівнювати, не відчувати себе засудженим, не відчувати болю. Знаєте, це випробування. Так". Вона додала: "Я віддавала перевагу життю перед телефоном".
Безпосередність критики, те, що вона тримала її в руці, як відчутну річ, здавалося, зробило її майже параноїдальною. Я зрозуміла, що не можу запитувати її про щось таке особисте, як менопауза, але я мусила порушити тему старіння: Якби я так довго йшов за нею, куди б ми пішли далі? Річ у тім, що заяв на кшталт "Я їду прямо на Місяць", хоч і надихали, але були недостатніми. Я захоплювалася тим, що вона позбулася упереджень щодо того, якою може бути літня жінка, що вона була творчою, провокаційною і сексуальною у віці за 60 - "Це майже злочин", як вона це характеризувала. Можливо, вона робила все це для молодого покоління, щоб коли Майлі Сайрус було 60 років, ніхто не кліпав віями, якщо вона крутитиметься на сцені. Вона завжди була першопрохідцем. Вона сказала мені, що співчуває жінкам середнього віку, які розгублені соціальними мережами і не знають, як створити привабливий образ, не покладаючись на молодість і красу. "Ви не можете виграти, - сказала вона. "Знімок сідниць принесе вам більше підписників, але й більше недоброзичливців та критики. Ти в кумедному становищі".
Але я не хотіла розміщувати фото дупи в соціальних мережах, і я хотіла від неї як від художниці більшого, ніж від Сайрус. Політична спрямованість "Madame X" надихала, і я цінував те, як вона використовувала альбом, щоб благати про милосердя у Бога. Але я не відчував, що чую достатньо її справжніх думок про її реальне життя. А коли я заглибився в рекламні відео Мадонни для її лінії по догляду за шкірою MDNA Skin, названої на честь альбому, я відчув, що віддалився від неї ще більше, ніж будь-коли. В одному рекламному ролику вона одягла стару весільну фату і оголосила, що ми повинні "одружитися" з нашою шкірою. В іншому вона чуттєво намалювала на своєму тілі Beauty Roller, чорну штуковину, схожу на секс-іграшку, - це був її старий трюк з публічною мастурбацією, але цього разу вона фантазувала про клітинне омолодження. Вона сиділа на панелі про індустрію краси з Кім Кардашян Вест, де вони обговорювали новий туман Мадонни, зроблений з дамаських троянд, і проповідували користь хорошого освітлення. Кардашян Вест сказала жартівливо, але водночас і серйозно: "Я просто ніколи не повинна виходити на вулицю при денному світлі".
Коли ми заговорили про старіння, я був здивований, коли вона перевела розмову на мене. "Мені здається, ти занадто багато думаєш про старість", - сказала вона пізніше. "Я думаю, що ти занадто багато думаєш про вік. Думаю, тобі варто просто перестати про це думати". Вона продовжувала: "Перестань думати, просто живи своїм життям і не піддавайся впливу суспільства, яке намагається змусити тебе відчувати себе певним чином щодо твого віку або того, що ти повинен робити". Я сказала їй, що це важко зробити, і вона погодилася. "Ми, жінки, є маргіналізованою групою. І те, що це важко, не означає, що ми повинні припинити боротися проти цього, чинити опір, чи відмовлятися від того, щоб нас заганяли в рамки, вішали ярлики чи казали, що можна, а чого не можна робити". Я відчувала себе трохи нерозумно, думаючи, що вона захоче поговорити зі мною про моє власне занепокоєння щодо старіння, як зі старшою сестрою. Вона була іконою, а не плечем, на яке можна спертися.
Шанувальники люблять старіючих музикантів не тільки тому, що вони є машинами для подорожей у часі - вони люблять їх за їхні недоліки, за те, що поки вони все ще творчі, вони тримають дзеркало перед нашим власним старінням і пропонують підказки, куди ми йдемо. І якщо вони твої герої, і ти пройшов з ними довгий шлях, ти знаєш, що у тебе є ті ж самі недоліки. Коли Мадонна буквально контролювала світло навколо себе, коли вона застосовувала свій величезний інтелект до косметичних засобів, це було частиною її способу зберігати контроль, панувати над собою. Але навіть якби я мала ті самі вади, бажання завжди контролювати, я не була Мадонною - я не можу контролювати світло навколо себе, я, напевно, не приваблювала б молодих коханців, я не хотіла б правити світом. Я була старенькою мамою на дитячому майданчику з написом Go-Gurt на сорочці.
Велика, несподівана частина кар'єри Мадонни припала на час її плавного переходу від егоїстичного дівоцтва до самовідданого материнства.
Більшу частину весни Мадонна провела в небі, пересуваючись між Лондоном, Португалією, Лос-Анджелесом, Ізраїлем та Нью-Йорком, де зупинилася у своїй квартирі на Верхньому Вест-Сайді, хоча й програла судовий позов проти кооперативу, який дозволив її дорослим дітям залишатися там без неї. На початку травня вона не пішла на гала-вечір Met Gala, як зазвичай; коли камери зняли її в аеропорту Кеннеді на шляху до Тель-Авіва, вона накинула на голову щось схоже на шарф, як маску, а потім поклала поверх шарфа сонцезахисні окуляри, трохи розважившись у цей момент.
За два дні до цього вона прибула до готелю Midtown Hilton, щоб отримати нагороду від Glaad, некомерційної організації, яка виступає за визнання ЛГБТ у засобах масової інформації. На екрані блимав надихаючий хештег для тих, хто дорослішає з ВІЛ, #AgePositively. Чоловіки у смокінгах, серед яких був один зі значком на лацкані з написом "Стріляй набоями, а не пістолетами", розмовляли на танцполі під стереофонічну версію "Get Together", її клубного хіта про кохання. Андерсон Купер, один з трьох людей, які вручали їй нагороду, сказав: "Коли я був підлітком-геєм у Нью-Йорку на початку 1980-х років, я часто не бачив для себе майбутнього. Я був наляканий і розгублений і часто відчував себе самотнім". Він додав: "Завдяки їй я побачив, що для мене існує спільнота. На мене, на всіх нас чекало життя - життя, сповнене променів світла і любові. І знаєте що? Вона була права".
Мадонна прибула, промайнувши крізь натовп у червоних сонцезахисних окулярах. Вона вийшла на сцену як богиня, якою її очікували бачити всі присутні в цьому залі - богиня, що вижила, - працюючи в деякому комічному стилі, заявивши, що написала свою промову після півночі, випивши Red Bull, і відпустивши грубий жарт на адресу зірки "Браво" Енді Коена, який також отримував нагороду. "Енді, ти - легенда, - сказала вона. "Не можу сказати, чому".
За її словами, поки вона ставала "гладенькою богинею поп-ікони", вона втратила багато друзів через СНІД, в тому числі свого вчителя балету з Мічигану і художника Кіта Харінга. Вона описала, як хвороба знищила її місцеву сцену в Нижньому Манхеттені. "Я бачила, як люди почали по-іншому ставитися до ВІЛ-інфікованих або хворих на СНІД - не хотіли потискати їм руки, їсти чіпси з однієї тарілки або торкатися одних дверних ручок, - сказала вона. "Мені було сумно. Мене нудило. Мені хотілося надерти всім дупу".
Потім вона почала говорити про Малаві, де понад 70 000 дітей живуть з ВІЛ. Я ніколи не чув, щоб вона відкрито говорила про зв'язок між тим, що не змогла врятувати своїх друзів у перші дні, і філантропією, якою вона займалася в Малаві, а також усиновленням чотирьох своїх дітей, але тепер вона зробила цей зв'язок чітким. Вона процитувала рядки з нової пісні зі свого альбому: "Життя - це коло. Смерть і втрати принесли мені нове життя. Повернули мене до життя. Привели мене до любові".
Це було трохи драматично, але коли вона говорила, я зрозумів, що відрізняло Мадонну від інших: Її кар'єра була не тільки про амбіції чи нарощування досягнень. Це був довгий процес пошуку сенсу, розуміння себе через своє мистецтво. Дещо з цього вже не призначалося для публічного споживання; вона, можливо, не розповідала нам про себе так багато, як раніше. Але вона завжди створювала наратив, незалежно від того, чи йшлося про розширення прав і можливостей молодих жінок, чи про біблійне спасіння, чи про переродження в поті чола на танцмайданчику, чи про материнство.
Більшість із нас з віком усвідомлює, що не може скласти пазл свого життя, і мириться з цим. Мадонна продовжувала тягнутися в минуле, щоб дізнатися про себе все більше і більше. Не було єдиної істини, лише поглиблення власного розуміння. Одного разу вона риторично запитала мене: "Що таке правда? Твоя правда, коли тобі 18, не буде твоєю правдою, коли тобі 28 чи коли тобі 38. Життя не чорно-біле. Воно сіре, і в одну хвилину ти будеш відчувати щось таке сильне і вірити у щось таке сильне, а через п'ять років, можливо, вже не будеш вірити".
Мадонна та її шестеро дітей Через Instagram
Вдома, коли вона вдивлялася в заворожений погляд Фріди Кало, і на концертах Мадонни, коли я дивилася на неї, ми робили те, що роблять люди - творили свою історію, дивлячись на інших. Інші жінки можуть побачити себе в Сінді Шерман чи Ані Мендьєті. Та того факту, що вона продовжувала творити мистецтво, що вона не могла робити нічого іншого, окрім як бути поп-артисткою, що вона прагнула творити сенс, а не піддаватися старечому нігілізму, було достатньо. Останнім часом вона читала Мері Олівер і попросила мене знайти вірш з такими рядками: "Коли все закінчиться, я хочу сказати: все життя я була нареченою, одруженою з подивом. Я була нареченим, що обіймав світ".
Після промови Мадонна вийшла на модифіковану червону доріжку, яку підготували спеціально для неї в окремій кімнаті. Її відданий фотограф у соціальних мережах все задокументував, а особистий майстер із зачіски та макіяжу схилився над нею, наче консерватор, що реставрує безцінну картину. У неї навіть були власні фахівці з освітлення, які стежили за освітлювальними приладами новинних агентств, щоб не було тіней, і купали її в чистому білому світлі. Трохи погойдуючись на гострих червоних підборах, вона втиснулася між Міккі Бланко, ВІЛ-позитивним репером, і О'Доннел, заявивши: "Я хочу бути посередині!".
Жінки з "Розваг сьогодні ввечері" та інших телешоу кружляли навколо, чекаючи своєї черги. "Я тусуюся за лаштунками на церемонії нагородження Glaad Media Awards, - сказала одна з них, - з ніким іншим, як з самою поп-імператрицею Мадонною. Як ти себе почуваєш сьогодні?"
Я сподівався, що вона скаже щось провокаційне і сексуальне, як вона зазвичай робила, але вона сказала правду: "Я втомилася", - сказала вона.
"Ти провела всю свою кар'єру, використовуючи свою платформу, щоб не тільки підняти, але й допомогти маргіналізованим людям, і сьогодні тебе вшановують, і це було дивовижно бачити тебе в твій момент. Як ви себе почуваєте?"
Мадонна зважала на вимучену граматику, але не була різкою. "Знаєш, коли ти добре поплачеш?" - сказала вона. "Ти почуваєшся добре, але водночас виснажена".
"Ми всі так чекаємо на твій альбом. Що, на твою думку, є джерелом натхнення?"
Вона на мить подивилася в підлогу, перш ніж підняла очі на камеру. "Бути самим собою", - відповіла вона.
