Стівен Міллер і «право» на Гренландію: як риторика анексії б’є по НАТО та Європі

Заяви Білого дому про можливість забрати Гренландію силою повертають мову імперіалізму, підривають суверенітет Данії та тестують межі міжнародного права.



У понеділок у США пролунала фраза, яка звучить як повернення в XIX століття: Стівен Міллер заявив, що Гренландія «має належати» Сполученим Штатам і що ніхто не воюватиме з США за її майбутнє.

Це не випадкова емоція, а політичний сигнал. Коли топпосадовець озвучує тезу про можливість силового сценарію, він тестує реакцію союзників і готує внутрішню аудиторію до думки, що анексія Гренландії — «нормальна опція».

Міллер обґрунтовував позицію мовою «сили» і «права сильнішого», фактично ставлячи військову силу вище за міжнародне право. Така риторика важлива не тим, що вона сказана, а тим, що вона нормалізує відмову від правил.

Паралельно активізувався й Дональд Трамп: медіа фіксують новий виток заяв про бажання отримати острів, а всередині його оточення з’явилися публічні «натяки» на майбутній контроль США.

Данія відповіла жорстко. Прем’єрка Метте Фредеріксен закликала Вашингтон «припинити погрози» щодо Гренландії та наголосила, що США не мають права анексувати частину Данського королівства.

На цьому тлі Гренландія теж підняла голос. Прем’єр Єнс-Фредерік Нільсен публічно дав зрозуміти, що «досить» і що острів не є об’єктом супердержавної риторики, навіть якщо відкритий до діалогу на поважних умовах.

Проблема для Заходу в тому, що Гренландія — не абстрактна територія на мапі. Це Арктика, військова логістика, спостереження, морські маршрути, а також ресурси Гренландії, які стають дорожчими політично, ніж економічно.

Але найчутливіший вузол — НАТО. Данія і США є членами Альянсу, і будь-яка погроза застосування сили проти союзника підриває сам сенс колективної оборони, включно з політичним змістом «статті 5».

Фредеріксен прямо апелює до того, що Королівство Данія є частиною НАТО, і що вже існує оборонний договір та домовленості, які дають США широкі можливості доступу до Гренландії без жодної анексії.

Саме тут видно стратегічну помилку риторики Міллера. Якщо США і так мають інструменти присутності, то розмова про «забрати» виглядає не як безпека, а як демонстрація домінування — тобто імперіалізм США у сучасному пакуванні.

Європейська реакція теж наростає. У публічному просторі з’явилися заяви підтримки Данії, бо для ЄС і Британії це не «суперечка про острів», а прецедент: чи можна шантажувати союзника силою заради геополітики.

Ще гірше те, що ця риторика йде «пакетом» з іншими кейсами. Міллер публічно говорив і про Венесуелу в категоріях контролю та «керування країною», відмахуючись від суверенітету як від «міжнародних люб’язностей».

Це важливо для розуміння майбутнього: коли одні й ті самі люди просувають логіку сили у Латинській Америці та в Арктиці, вони будують єдину картину світу, де правила — факультативні, а кордони — предмет торгу.

На тлі венесуельської історії ООН уже попереджала про небезпечний прецедент і правові ризики, пов’язані з американською операцією. Це підсилює аргумент, що нинішня лінія Вашингтона — не одиничний інцидент, а тенденція.

Для Данії ставка висока: якщо союзник дозволяє собі погрози, тоді будь-які гарантії безпеки Європи стають менш переконливими в очах суспільств і парламентів. А це прямо б’є по оборонних бюджетах, спільних місіях і довірі.

Для Гренландії ризик інший. Острів може опинитися між двох вогнів: з одного боку — економічні пропозиції та інвестиції, з іншого — політичний тиск і спроба грати на внутрішніх дебатах щодо автономії.

У Вашингтоні такі заяви часто продають як «реалізм». Але реальний реалізм — це наслідки: навіть натяк на силовий сценарій штовхає Копенгаген і Нуук шукати додаткові гарантії, а також жорсткіше фіксувати червоні лінії.

Окрема тема — інформаційна війна. Соцмережеві пости з символічним «прапором США над Гренландією» можуть виглядати як мем, але на практиці це інструмент тиску, який змушує уряди реагувати і піднімає градус.

Коли тиск стає нормою, міжнародне право перетворюється на декорацію. Саме це й лякає союзників: якщо «право сильного» приймається як правило гри, тоді малим і середнім державам залишається лише балансування або гонка озброєнь.

Внутрішньоамериканський вимір теж важливий. Такі заяви мобілізують електорат на тему «величі», але водночас створюють конфлікт із союзниками, від яких США залежать у Європі — від базування до розвідки та логістики Північної Атлантики.

Економічний підтекст не приховується. У публічній дискусії поруч із безпекою звучить теза про ресурси та території, які «вигідно» контролювати. Це робить тему суверенітету ще гострішою, бо нагадує колоніальну епоху.

Для Європи найгірший сценарій — не реальна атака, а довга ерозія довіри. Якщо в НАТО починають сумніватися у базовій логіці взаємного захисту, Альянс слабшає ще до будь-якого пострілу, і це бачать противники.

Для України й східного флангу НАТО контекст теж непрямо важливий: будь-яка тріщина в єдності Заходу знижує стримування. Тому нинішні слова про Гренландію — це не «екзотика», а тест того, чи збережеться дисципліна союзів у кризу.

У підсумку теза Міллера про «право» на чужу територію є прямим викликом сучасному порядку. Вона переводить геополітику в режим торгу силою і піднімає ціну помилки: один невдалий крок — і конфлікт з риторики стає реальністю.


Ця новина була опублікована у розділі: Світові новини, Сполучені Штати, Північна Америка, Арктика, із заголовком: "Стівен Міллер і «право» на Гренландію: як риторика анексії б’є по НАТО та Європі".

Матеріал підготував(-ла): Тетяна Федорів

Новину опубліковано: 07 січня 2026 року.

Оновлення в публікації відсутні. Якщо з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.


Останні новини

Вибір редакції

Що відбувається в суспільстві:

Чому кіт приносить спійманих птахів і мишей: що насправді означає така поведінка

Багато власників котів хоча б раз стикалися з несподіваним «подарунком» від свого улюбленця — мертвою мишею, птахом або ящіркою біля дверей чи на подвір’ї. Така ситуація часто викликає неприємні емоції, однак фахівці пояснюють: сварити кота за це не варто.

Кішка, яка майже не змінилася 6 мільйонів років: у Японії народилися рідкісні манули

У японському зоопарку вперше з’явилися дитинчата кішки Палласа — одного з найдавніших видів котячих на Землі, який зберіг свій вигляд майже без змін мільйони років.

Робота мрії у Хорватії: на острові Вис платять 3600 євро і допомагають із житлом

У мальовничому хорватському місті Комижа відкрили вакансію для керівника геопарку ЮНЕСКО. Окрім високої зарплати, роботодавець пропонує щомісячну компенсацію оренди житла.

На Буковині озброєний чоловік відкрив вогонь по поліцейських і зник у лісі: в області триває масштабна спецоперація

Під час проведення слідчих дій 54-річний житель Чернівецького району кілька разів вистрілив із мисливської рушниці, поранив двох правоохоронців і втік. Поліція закликає громадян не наближатися до підозрюваного та негайно повідомляти про будь-яку інформацію щодо його місцеперебування.

Скандал, що сколихнув армію: у полку "Скеля" двох військових підозрюють у жорстоких тортурах побратимів

Розслідування ДБР відкриває нові подробиці резонансної справи, яка може стати лише частиною значно масштабнішої історії про можливі порушення прав військовослужбовців у одному з найвідоміших штурмових підрозділів країни.

У Львові затримали чоловіка з ножем під час мітингу: поліція перевіряє можливий напад

Під час протестної акції у Львові правоохоронці затримали чоловіка, який мав при собі ніж. Слідчі встановлюють обставини інциденту та з’ясовують, чи планував він атакувати учасників заходу.

Європейські новини:

Робота мрії у Хорватії: на острові Вис платять 3600 євро і допомагають із житлом

У мальовничому хорватському місті Комижа відкрили вакансію для керівника геопарку ЮНЕСКО. Окрім високої зарплати, роботодавець пропонує щомісячну компенсацію оренди житла.

Година роботи в Норвегії проти української зарплати: що може дозволити собі працівник за одну зміну

Українка показала реальні ціни у норвезькому магазині та порівняла їх із місцевою мінімальною оплатою праці. За одну годину роботи там можна придбати цілий набір базових продуктів, який в Україні коштував би значно дорожче у співвідношенні до доходів.

Британія відмовляється від танків в Естонії: головний урок війни в Україні змінює армію НАТО

Лондон замінює танки Challenger 2 мобільними підрозділами з дронами та штучним інтелектом. Нова стратегія ґрунтується на досвіді війни в Україні та навчань НАТО.